#ДоросліТеми

Проблема реалізації права на життя в Україні

    

    Життя…Для кожної людини це слово означає щось своє. Хтось вбачає своє існування у будівництві блискучої кар’єри, для когось це маленький будиночок та сім’я, що завжди буде поруч з тобою. Воно дає нам шанс кожен день прокидатися з усмішкою на обличчі та планувати свій день, мріяти про майбутнє або шукати своє місце у цьому світі. Життя прекрасне, але в нього є один мінус-воно може закінчитися. Ось так, в одну мить людина може втратити все: мрії, близьких людей та найголовніше –своє право на життя.
Право на життя — це право, що належить до прав першого покоління. Поряд з іншими правами цієї групи, воно має найбільшу цінність для людини і є передумовою всіх інших.
     Неможливо оцінити всю його важливість, бо воно безцінне. Але, на жаль, таке крихке. Не завжди людина здатна захистити себе та вберегти це право. Конституція України свідчить: « Кожна людина має невід'ємне право на життя. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Кожен має право захищати своє життя і здоров'я, життя і здоров'я інших людей від протиправних посягань.» Тому в Україні заборонена смертна кара, а евтаназія вважається вбивством та переслідується законом. Як на мене, евтаназія це видача ліцензії на самогубство. Так, можливо людина дуже тяжко хворіє і більше не може і не хоче мучатись. Але, ніхто ж не може викреслити випадки, коли на людину здійснюються моральні тиски, змушення. Чи навіть, підробка документів на евтаназію. Ніхто не може дати 100 % ,що людина САМА зробила цей вибір. Можливо, що через декілька років буде знайдено ліки від хвороби, а людина вже використала евтаназію. Я притримуюсь думки, що евтаназія не найкращий вибір, який може зробити людина.
     Також, проблемним питанням з реалізації права на життя в Україні залишаються аборти. Однак, депутати Верховної Ради внесли на слухання законопроект, який не дозволить жінкам робити аборти. Але чи буде він прийнятий, ми дізнаємось згодом.
     Багато людей хибно схильні розуміти право на життя надто широко, включаючи в нього також потребу достатнього життєвого рівня і захист від випадкової смерті через нещасний випадок чи надзвичайну ситуацію . Важливо усвідомлювати, що право на життя, з точки зору держави як гаранта правового захисту, означає відповідальність не за будь-який випадок смерті, а лише за порушення зобов’язань, передбачених статтями національних законів і ратифікованих міжнародних актів у сфері прав людини. Наявний у державі рівень медичного обслуговування, соціальних гарантій, пільг і допомог, що забезпечують якість життя, безумовно, надзвичайно значущий. Проте вони захищаються не правом на життя, а іншими правами людини.
      Право на життя належить кожній людині з моменту народження і є його невід'ємним правом. Як їм розпорядитися, який сенс вкласти кожен вирішує сам. Пам’ятайте, що ви не зможете прожити своє життя ще раз, тому оберігайте його та не забирайте у інших!

Валерія Пєтранова